Термін Веd&Вrеакfаst (ліжко та сніданок) зародився в післявоєнній Великобританії наприкінці 40-х років XX століття. Перші згадки про недорогі господарства В&В відносяться до Лондона та інших великих англійських міст. Майже до 40-х років XX століття подорожі і проживання в готелях були привілеєм заможних людей. Основною причиною розвитку системи В&В у Великобританії вважають процес відновлення зруйнованої війною інфраструктури та економіки країни, коли багато інженерних, технічних і будівельних фахівців і кваліфікованих робітників регулярно їздили у службові відрядження. Англійська система В&В післявоєнного часу сильно відрізняється від сучасної насамперед дешевими послугами.
Типи В&В у сільському туризмі
Система В&В є взаємовигідною як для жителів міст, вузлових населених пунктів, так і для жителів сільських територій із привабливими ландшафтно-рекреаційними ресурсами.
Нині до сектору сільського туризму прийнято відносити такі окремі категорії нічліжних закладів типу “B&B”:
B&B cottage (відпустка в котеджі) – це тимчасове проживання (здебільшого 6-7 діб) у повністю винайнятому котеджі, що знаходиться в курортно-рекреаційній зоні на території, на яку поширюється статус сільської місцевості. У світі такі котеджі, як правило, пропонуються на узбережжях морів, озер, чи в горах. Нині в Україні також формується мережа т.зв. агроосель, як в Карпатському регіоні та Криму, так і в інших областях.
B&B farm vacation (відпустка в селі) – це заклади, зорієнтовані на обслуговування родинного відпочинку з дітьми в мальовничій сільській місцевості з цінними рекреаційними ресурсами. Цільове сезонне перебування в цих закладах передбачено для міських дітей різних вікових груп під час шкільних канікул, де вони мають змогу спілкуватися з ровесниками, пізнавати природу і відпочивати в “домашній” атмосфері окремо від батьків.
B&B homestay (проживання в сільській сім’ї) – це тимчасове проживання (здебільшого 5-7 діб) в оселі сільського господаря спільно з його родиною у спеціально відведених для гостей покоях. Перебування в агрооселі супроводжується залученням гостя до традиційної життєдіяльності сільської родини, її побуту та духовної культури.
B&B farmstay (проживання в фермерській сім’ї) – це тимчасове проживання (здебільшого 5-7 діб) на фермі в оселі фермера, або у кемпінгу на території фермерського господарства. Гості фермера мають можливість купувати й споживати продовольчу продукцію фермера та брати посильну участь в окремих сільськогосподарських роботах.
Засоби розміщення В&В повинні обов'язково надавати гостям стандартний набір послуг, що складається із забезпечення гостей приміщенням для короткочасного проживання і харчування (звичайно сніданок). Однак подібний перелік послуг не обмежує сферу діяльності В&В. Домогосподарства, які утримують В&В, можуть значно розширити спектр додаткових платних послуг залежно від поточного попиту з боку клієнтів або ж з метою підвищення конкурентоздатності свого бізнесу.
Історія та підходи до організації сільського туризму в країнах Європи
Популяризація відпочинку у селі в усіх країнах Європи має спільне коріння. З одного боку – це очікування туристів, які шукають відпочинку в тиші і спокою поряд з природою, пов’язаного з пізнанням сільського життя і давнього стилю життя; з другого боку – це очікування селян, яким типові сільськогосподарські заняття в господарстві не приносять очікуваних економічних результатів.
Незалежно від ступеню господарського розвитку європейських країн, сільське господарство здавна є найслабшою ланкою економіки держав. Надмірне виробництво м’яса, зміна звичок у харчуванні, забруднення середовища і соціальні зміни села – це головні причини пошуку додаткових джерел прибутків з сільського господарства. Тому здебільшого спільною причиною стало незадоволення рівнем теперішніх прибутків. Очевидно, що у різних країнах ці рівні відрізняються, по-різному дотується сільське господарство, але механізм всюди подібний, що сприяє обміну досвідом господарств різних країн.
В Австрії, Англії, Франції, Німеччині та інших країнах відпочинок у селі існує як постійна туристична пропозиція вже декілька десятків років. Це більше не мода одного сезону, а природне забезпечення туристичної пропозиції. У всіх країнах сільський туризм просувають і рекламують однаково – можна брати за взірець будь-який приклад родинної промоції. У кожній країні є перелік критеріїв, якими повинні відповідати місця для проживання туристів у селі. Відпочинок на фермах дає можливість зайняти родини, які надають туристичні послуги, і значно оживляють навколишні суб’єкти господарювання шляхом обслуговування гостей, що приїжджають у село. Все частіше місцева влада бачить вигоди від такої діяльності і допомагає розвитку сільського туризму на своїй території.
У деяких країнах сільський туризм і агротуризм розглядаються практично як синоніми в рамках одного напрямку туристичної індустрії, наприклад, Turismo Rural у Іспанії або Аgrotourism на Кіпрі. В інших країнах поєднання сільського й екологічного туризму закладено в один тип пакету турпослуг (наприклад, в Італії цей напрямок названо "Природа і здоров'я").
З іншого боку, у багатьох країнах у пакет продукту сільського туризму включаються "неекологічні" види дозвілля. Формально, якщо пакет послуг сільського туризму включає полювання, риболовлю і навіть ловлю метеликів, то його не можна відносити до екологічного туризму. Однак Угорщина і Польща успішно практикують саме таке поєднання проживання в сільській місцевості (сільський туризм) з полюванням і риболовлею. При орієнтації на в'їзний (іноземний) туризм такий пакет послуг дає значний економічний ефект. Якщо подивитися на цей ринок з такої точки зору, то тільки в США, наприклад, платоспроможний попит на полювання, за деякими оцінками, складає USD 160 млн. у рік (при цьому більша частина витрачається на сафарі - тури в Африці). Однак далеко не у всіх країнах концепція сільського туризму має на увазі можливість включення в пакети турпослуг полювання.
Отже, єдина універсальна концепція сільського туризму відсутня, та й навряд чи вона взагалі може бути на сьогоднішній день створена, тому що в різних країнах традиції, умови та завдання різні. Спільним є лише те, що сільський туризм фактично перетворився на ефективний і перспективний сектор туристичної індустрії, причому не тільки в Європі, де він одержав найбільший розвиток тільки в останні два десятиліття.
Сільський туризм у країнах "першої хвилі". Першопричини звертання європейських держав до політики підтримки сільського туризму різні, але в основному це економічні і соціальні причини. Найчастіше це стимулювалося новими зовнішніми факторами.
Практично жодна країна "першої хвилі" (Італія, Франція й ін.) не зверталася до сільського туризму як форми малого бізнесу на селі від доброго життя. Як правило, визначальним чинником була втрата конкурентоздатності основних агропродуктів на міжнародному ринку і необхідність реструктуризації сільського господарства з метою підвищення його ефективності, що неминуче призводить до скорочення числа зайнятих в основному виробництві і ставить проблему створення робочих місць на селі.
Найважливішим фактором звертання до сільського туризму став переділ європейського аграрного ринку в зв'язку з утворенням Європейського Союзу, що поставило національних сільських товаровиробників багатьох країн Європи в зовсім нові умови конкуренції у зв'язку із введенням системи квотування, що обмежила обсяги національного сільгоспвиробництва в ЄС, і неможливістю проведення відкритої протекціоністської політики (захисту національних сільськогосподарських товаровиробників).
Не випадково сільський туризм у 80-і рр. одержав розвиток саме в Західній Європі, коли були прийняті заходи для регулювання аграрного сектора ЄС, спрямовані на підвищення його конкурентоздатності в порівнянні з провідними світовими експортерами агропродукції. Ставилася задача стабілізувати ціни на агропродукцію й уникнути криз надвиробництва, знизити національні обсяги сільгоспвиробництва (за умовами квотування). При цьому необхідно було знайти соціальні амортизатори, що дозволили б зайняти роботою сільських жителів, зберегти колишню щільність населення на селі, уникнути міграцій і негативних соціальних явищ. У цих умовах сільський туризм почав розглядатися як альтернативна діяльність (форма малого сімейного бізнесу) і одержав політичну, – а отже юридичну і фінансову підтримку влади.
Сільський туризм спочатку розглядався виключно як своєрідний “соціальний амортизатор” при реструктуризації аграрного сектора економіки, дозволяючи перевести надлишок трудових ресурсів в альтернативний сектор виробництва послуг і створювати нові робочі місця в сільській місцевості.
Не випадково політика підтримки сільського туризму в ЄС спрямована на економічні відсталі райони.
Сільський туризм у країнах "другої хвилі". Бачачи успіх сектору сільського туризму, що з допоміжної галузі сільського господарства в ряді країн почав перетворюватися в самостійний і конкурентоздатний сектор туристичної індустрії, на нинішньому етапі деякі держави ("друга хвиля") розглядають і підтримують його саме в цій якості. Тим більше, що він орієнтований на широке використання і пропагування культурно-історичної специфіки країни (регіону), її побутових і культурних традицій.
Комментариев нет:
Отправить комментарий