Про відпустки

Право на відпустку

Основними законодавчими актами України, які закріплюють правовий аспект надання працюючим громадянам право на відпочинок є:

• Конституція України (ст. 45),

• Кодекс Законів про працю України (ст.ст. 66 – 84, ст.ст. 179 – 182-1, ст.ст. 211 – 218, ст. 252),

• Закон України „Про відпустки”,

• Закон України „Про державну службу” (ст. 20, ст. 35),

• Закон України „Про службу в органах місцевого самоврядування” (ст.21).

Перш за все, статтею 45 Конституції України закріплено, що кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Право на відпустку мають всі працюючі громадяни, які перебувають у трудових відносинах з підприємством, установою, організаціями, не залежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також ті, що працюють за трудовим договором у фізичної особи. Їм надаються щорічні (основна та додаткова) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати (ст. 74 КЗпП).

У період відпустки працівник не несе обов’язку виконувати роботу, обумовлену посадовою інструкцією чи трудовим договором, і підлягати внутрішньому трудовому розпорядку. Період відпустки працівник може використовувати на свій розсуд. Він тільки повинен так усе розрахувати, щоб до моменту закінчення відпустки повернутися на робоче місце та продовжити виконання роботи відповідно до своїх посадових обов’язків. Трудові правовідносини на період відпустки зберігають свою силу.

На власникові лежить обов’язок оплатити час відпустки з розрахунку середнього заробітку. Якщо ж працівник звільнився і не використав право на відпустку, а також у деяких інших випадках, то працівникові виплачується середній заробіток за час невикористаної відпустки або за невикористану відпустку.

За порушення трудового законодавства передбачена адміністративна відповідальність (ст. 41 КУпАП).

Види, умови, підстави, тривалість і порядок надання працівникам відпусток регулюються Кодексом законів про працю України, Законом України „Про відпустки”, а також іншими законами та підзаконними нормативно-правовими актами.

Понравилось? опубликуй у себя: