Про вчинення адміністративного правопорушення уповноважена на те особа складає протокол. Законодавство України передбачає випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається — коли, відповідно до закону, штраф накладається і стягується, а попередження фіксується на місці вчинення правопорушення (ст. 258 КпАП), але за умови, якщо порушник не оспорює стягнення, що на нього накладається.
Ст. 255 КпАП України встановлює перелік осіб, які мають право складати протоколи про адміністративне правопорушення.
Якщо складання протоколу є обов’язковим, а скласти його на місці вчинення правопорушення неможливо, порушника може бути доставлено в міліцію, в підрозділ Військової служби правопорядку у Збройних Силах України чи до органу Державної прикордонної служби України, штабу громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, чи громадського пункту з охорони громадського порядку працівником міліції.
Залежно від особи порушника (спеціальний суб’єкт) та від об’єкту посягання закон встановлює перелік осіб, які мають право здійснювати доставлення правопорушника. Зокрема, при вчиненні правопорушень, пов’язаних із незаконним придбанням або зберіганням спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв’язку, інших засобів негласного отримання інформації, при порушенні законодавства про державну таємницю порушника може бути доставлено до органів Служби безпеки України її працівником для встановлення особи порушника і складення протоколу.
Доставлення правопорушника може здійснити посадова особа Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, військовослужбовець чи працівник Державної прикордонної служби України або член громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, наприклад, у разі вчинення військовослужбовцями, військовозобов’язаними під час проходження ними зборів та працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов’язків.
До осіб, яким законодавець надає право доставляти правопорушника у компетентні органи для складання протоколу, закон відносить також працівників лісової охорони, посадових осіб органів, які здійснюють державний нагляд за додержанням правил полювання, органів рибоохорони, посадових осіб інших органів, які здійснюють державний контроль за охороною і використанням тваринного світу, працівників служб охорони територій та об’єктів природно-заповідного фонду.
Доставлення порушника може провадитись також членами громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону, громадськими інспекторами охорони природи, громадськими мисливськими інспекторами, громадськими інспекторами органів рибоохорони та громадськими лісовими інспекторами.
При вчиненні правопорушень, пов’язаних з посяганням на охоронювані об’єкти, інше майно, порушника може бути доставлено працівниками воєнізованої охорони у службове приміщення воєнізованої охорони або в міліцію для припинення правопорушень, встановлення особи порушника і складення протоколу.
Доставлення порушника має бути проведено в можливо короткий строк.
Перебування доставленої особи у штабі громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону чи громадському пункті з охорони громадського порядку, приміщенні виконавчого органу сільської, селищної ради не може тривати більш як одну годину, якщо не встановлено інше.
Закон детально регламентує перелік питань, які складають зміст протоколу про адміністративне правопорушення. У протоколі мають бути зазначені:
- дата і місце його складення, посада, прізвище, ім’я, по батькові особи, яка склала протокол;
- відомості про особу порушника;
- місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення;
- нормативний акт, який передбачає відповідальність за правопорушення;
- прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є;
- пояснення порушника;
- інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписує особа, яка його склала, і особа, яка вчинила адміністративне правопорушення. За наявності свідків і потерпілих протокол також можуть підписати ці особи.
На юридичних вимогах, що ставляться до протоколу, слід зупинитися детальніше. Ст. 255 КпАП лише формально відповідає вимогам частини 2 ст. 19 Конституції України і передбачає лише в деяких пунктах право конкретних посадових осіб складати протокол: громадський лісовий інспектор (п. 6 ч. 2 ст. 255); державний виконавець (п. 6 ч. 1, ст. 255); секретар судового засідання або суду (п. 7 ч. 1, ст. 255) тощо. В переважній більшості випадків зазначена стаття передбачає перелік суб’єктів (органів), які мають право складати протокол, без конкретизації їх представників: …мають право складати: уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ; органів зв’язку; фінансових органів і т. д.
З’ясування цієї проблеми має юридичне значення, оскільки протокол, який складений не уповноваженою особою, не може мати загалом юридичних наслідків, а саме — бути підставою для його подальшого розгляду. Тому в кожному конкретному випадку слід звертатися до підзаконних актів, які передбачають функціональні обов’язки і права, зокрема, державних службовців, в т. ч. посадових осіб. Так, відповідно до Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, складати протоколи про адміністративні правопорушення мають право уповноважені на це посадові особи територіальних і транспортних органів і підрозділів внутрішніх справ, які мають спеціальні звання.
Має свої особливості і протокол про корупційне діяння або інше правопорушення, пов’язане з корупцією. Закон України «Про боротьбу з корупцією» тільки в загальних рисах визначає суб’єктів, які мають право складати протокол і, отже, його підписувати. Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України «Про боротьбу з корупцією», протокол про вчинення корупційного діяння або іншого правопорушення, пов’язаного з корупцією, складається органами, визначеними п.п. «а» і «б» ст. 4 цього Закону, а у разі, коли факт вчинення корупційного діяння або іншого правопорушення, пов’язаного з корупцією, що не містить складу злочину, встановлено прокурорською перевіркою чи попереднім слідством, — також слідчим або прокурором. Щодо органів дізнання, то відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про боротьбу з корупцією» в разі відмови у порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи з підстав, передбачених чинним законодавством, за наявності в діях особи ознак корупційного діяння або іншого правопорушення, пов’язаного з корупцією, вони зобов’язані у триденний строк надіслати матеріали перевірки або попереднього розслідування, що стосуються корупційного діяння чи іншого правопорушення, пов’язаного з корупцією, до органу, зазначеного у п.п. «а» і «б» ч. 1 ст. 4 цього закону, тобто в МВС України або СБ України.
За ст. 4 Закону України «Про боротьбу з корупцією» цю роботу ведуть відповідні підрозділи:
а) Міністерства внутрішніх справ України; а-1) Податкової міліції (Закон України № 85/98 ВР від 05 лютого 1998 р.);
б) Служби безпеки України;
в) органів прокуратури України;
г) Військової служби правопорядку у Збройних Силах Ук р а ї н и , а також інші органи та підрозділи, що створюються для боротьби з корупцією згідно з чинним законодавством.
Протокол про адміністративне правопорушення не матиме юридичної сили, якщо він не підписаний передбаченими законом особами (ст. 256 КпАП). Насамперед, протокол повинен бути обов’язково підписаний особою, яка його склала, та особою, яка скоїла адміністративне правопорушення. При наявності свідків та потерпілих протокол може бути підписаний і цими особами.
У разі відмови особи, яка вчинила правопорушення, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це (ч. 4 ст. 256 КпАП). Особа, яка скоїла адміністративне правопорушення, має право пояснити мотиви своєї відмови від підписання протоколу, а також додати до протоколу свої пояснення з приводу скоєного правопорушення і зауваження стосовно його (протоколу) змісту.
Крім того, при складанні протоколу порушнику роз’яснюються його права і обов’язки, передбачені ст. 268 КпАП, про що робиться відмітка у протоколі (ч. 5 ст. 256 КпАП).
У випадку відмови правопорушника від підписання протоколу слід залучати понятих.
По-перше, підписати або відмовитись від підпису протоколу — це право, а не обов’язок правопорушника.
По-друге, судова практика розгляду таких протоколів свідчить, що невиконання цієї процедури тягне за собою або відмову у розгляді справи, або винесення виправдувальної постанови.
При складенні протоколу особа, яка його складає, має роз’яснити порушникові його права і обов’язки, передбачені ст. 268 КпАП, про що робиться відмітка у протоколі.
В разі, якщо протокол складається однією особою, а розгляд справи підвідомчий іншому органу або посадовій особі, протокол має бути надісланий органові (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Комментариев нет:
Отправить комментарий