Основна відпустка – це така відпустка, право на яку ма¬ють усі працівники. Це головна її відмінність від інших видів відпусток. Для одержання інших відпусток необхідні спеціальні юридичні факти та підстави. При наданні щорічної основної відпустки береться до уваги лише факт перебу¬вання працівника у трудових відносинах з даним органом.
Державним службовцям, відповідно до статті 35 Закону України „Про державну службу”, та посадовим особам місцевого самоврядування, відповідно до пункту 4 статті 21 Закону України „Про службу в органах місцевого самоврядування” надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законодавством не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу.
Державним службовцям, які мають стаж роботи в державних органах понад 10 років, та посадовим особам місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування понад 10 років, відповідно до статті 35 Закону України „Про державну службу” та пункту 5 статті 21 Закону України „Про службу в органах місцевого самоврядування”, постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1994 року № 250 „Про порядок і умови надання державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування додаткових оплачуваних відпусток”, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 5 календарних днів, а починаючи з 11-го року ця відпустка збільшується на 2 календарні дні за кожний наступний рік. Тривалість додаткової оплачуваної відпустки не може перевищувати 15 календарних днів.
Так, державним службовцям та посадовим особам місцевого самоврядування додаткова відпустка збільшується відповідно до стажу роботи на:
10 років – 5 календарних днів;
11 років – 7 календарних днів;
12 років – 9 календарних днів;
13 років – 11 календарних днів;
14 років – 13 календарних днів;
15 років – 15 календарних днів.
Додаткові оплачувані відпустки державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування надаються одночасно із щорічною основною відпусткою згідно із установленим графіком або за згодою сторін окремо від неї.
На підставі роз’яснень, викладених у листі Міністерства праці та соціальної політики України та Головного управління державної служби України від 27.01.1999 р. № 13-294 виникнення права на додаткову оплачувану відпустку та її тривалість знаходяться у прямій залежності від наявності у державного службовця відповідного стажу державної служби. Тому надання додаткової відпустки певної тривалості, а також виплата грошової компенсації за невикористану відпустку при звільненні державного службовця залежить лише від наявності у державного службовця стажу державної служби, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1994 р. № 250, що дає право на надання вказаної відпустки, а не від відпрацьованого державним службовцем часу у відповідному робочому році.
Додаткова оплачувана відпустка, яка надається державним службовцям, належить до щорічних відпусток, передбачених ст. 4 Закону України „Про відпустки”. Тому право на таку відпустку у перший рік роботи державного службовця настає за наявності права на основну відпустку повної тривалості.
У разі використання додаткової відпустки за стаж державної служби чи її компенсації за попереднім місцем роботи, за новим місцем роботи така відпустка не надається.
Комментариев нет:
Отправить комментарий